Притча про те, чого хочуть жінки

Одного разу король Артур пішов війною на сарацин. Проте в битві був поранений і потрапив в полон до турецького паші. Війська відступили і Артур залишився в полоні.

Прийшов до нього паша і говорить:

– Можу тебе відпустити, але з однією умовою. Гарем у мене великий, але не знаю, що з ними робити. Капризують постійно. Можеш їхати у свій Камелот, але дай чесне королівське слово, що через рік повернешся і даси відповідь на одне просте питання: “Чого хоче жінка?”

– А якщо не знайду відповідь?

– Тоді вибирай – смертна кара зараз, або через рік, якщо відповіді не знайдеш.

Артур погодився і повернувся в Камелот, довго розпитував мудреців і жінок різного віку. Думки розходилися, ніхто не міг дати відповіді. Аж тут раптом хтось згадав, що на галявині Шервудського лісу живе дуже стара відьма. Вже якщо хто і знає, так це вона.

Приїхав Артур до відьми. Зайшов в хатку, розповів відьмі про проблему, а вона йому відповідає:

– Відповідь я знаю, але за це хай хтось із твоїх рицарів одружиться зі мною.

Поїхав король назад в замок, зібрав всіх своїх рицарів за круглим столом і розповів про ситуацію. Але попередив, що відьма дуже стара і бридка. Тут підвівся Ланселот і сказав:

– Артур, за тебе і за майбутнє королівства хоч життя віддам, хоч з відьмою одружуся.

Так і вирішили.

І відповіла відьма Артуру, що кожна жінка хоче сама розпоряджатися своєю долею.

Щасливий Артур поскакав до паші, а коли повернувся – прийшов час весілля.

Зібралися гості, п’ють, гуляють. Відьма гола на столах танцює, п’яна як свиня, до всіх цілуватися лізе. А Ланселот як справжній кавалер був дуже галантний – все одно вже гірше не буде.

Коли настала весільна ніч, Ланселот, похнюпившись, зайшов у спальню. Перед його очима лежала найгарніша жінка, яку він коли-небудь бачив.

І говорить йому ця красуня:

– Не дивуйся, це я. І в подяку за добре ставлення до мене, коли я була страшною і суперечною я згідна половину часу бути молодою красунею, а половину часу – старою відьмою.

Задумався Ланселот. Вдень на людях зі старою ганьбитися, зате вночі життю радіти, або вдень гонорово ходити, а вночі з цим покемоном спати. І каже:

– Вирішуй сама.

Відьма посміхнулася і відповіла:

– Ти знову дав мені розпорядитися своїм життям. За це я завжди буду красунею.

А мораль цієї притчі така:

Не важливо, красива жінка чи ні. Розумна чи не дуже. В душі вона все одно відьма.

За матеріалами