10 заповідей Януша Корчака для батьків

Януш Корчак – видатний польський педагог, письменник, лікар і громадський діяч, який відмовився врятувати своє життя тричі.

У перший раз це сталося, коли Януш прийняв рішення не емігрувати до Палестини перед окупацією Польщі, щоб не залишати «Будинок сиріт» напризволяще напередодні страшних подій.

Вдруге – коли відмовився тікати з варшавського гетто.

А в третій – коли всі мешканці «Будинку сиріт» вже піднялися в вагон поїзда, що відправляється в табір, до Корчака підійшов офіцер СС і запитав:

– Це ви написали «Короля Матіуша»? Я читав цю книгу в дитинстві. Хороша книга. Ви можете бути вільні.

– А діти?

– Діти поїдуть. Але ви можете залишити вагон.

– Помиляєтеся. Не можу. Не всі люди – мерзотники.

Через кілька днів в концтаборі Треблінка він разом з дітьми з «Будинку сиріт» увійшов в газову камеру. По дорозі до смерті Корчак тримав на руках двох найменших діток і розповідав казку нічого не підозрюючим малюкам.

Цей приголомшливий чоловік склав 10 принципів виховання дітей, які варто знати кожному:

Не чекай, що твоя дитина буде таким, як ти або таким, як ти хочеш. Допоможи йому стати не тобою, а собою.

Не вимагай від дитини плати за все, що ти для неї зробив. Ти дав йому життя, як він може віддячити тобі? Він дасть життя іншому, той – третьому, і це незворотний закон подяки.

Не зганяй на дитині свої образи, щоб в старості не їсти гіркий хліб. Бо що посієш, те й зійде.

Не стався до її проблем зверхньо. Життя дане кожному під силу, і будь упевнений – йому воно важке не менше, аніж тобі, а може бути, і більше, оскільки у нього немає досвіду.

Не принижуй!

Не забувай, що найважливіші зустрічі людини – зустрічі з дітьми. Звертай більше уваги на них – ми ніколи не можемо знати, кого ми зустрічаємо в дитині.

Не муч себе, якщо не можеш зробити щось для своєї дитини, просто пам’ятай: для дитини зроблено недостатньо, якщо не зроблено все можливе.

Дитина – це не тиран, який заволодіває всій твоїм життям, не тільки плід від плоті і крові. Це та дорогоцінна чаша, яку Життя дало тобі на зберігання і розвиток в ньому творчого вогню. Це розкріпачена любов матері і батька, у яких буде рости не «наша», «своя» дитина, але душа, дана на зберігання.

Умій любити чужу дитину. Ніколи не роби чужому те, що не хотів би, щоб робили твоєму.

Люби свою дитину будь-якою – не талановитою, невдахою, дорослою. Спілкуючись з нею – радій, бо дитина – це свято, яке поки що з тобою.