Шикарна історія про те, що молодість – це стан душі

Жінка років 80 в платті «під зебру», з великими сережками у вухах і яскравим червоним манікюром розмовляє по телефону біля входу в кафе:

– Віра, серйозно, я тебе не розумію. Що ти ламаєшся? Онуки довезуть тебе до поїзда, занесуть в вагон, вивантажать на полицю, ти потрясешся трохи, а вже вранці ми з дівчатами перевантажимо тебе в комфортне таксі і доставимо на місце.

Що ти говориш? Які роки? Не зрозуміла. Чи не ті роки? Для чого не ті роки? Тобі навіть вставати не треба, Віра. Тебе взяли, перенесли, поклали, знову взяли, перенесли, поклали. З рук в руки, з рук в руки, і ти вже не там, а тут.

Твоя задача, Віра, дуже проста: лежати, пити шампанське і зрідка подавати іншим шкапам сигнали, що ти ще жива і хочеш добавки.

Автор: Оля Шиленко