Дивовижний текст знайдено в старій церкві. Прочитайте ці рядки, у них прихований великий сенс!
Радійте своїм планам так само, як ви радієте тому, що вже зробили
Ідіть своїм шляхом спокійно серед гамору і суєти і пам’ятайте про світ, який може бути в тиші. Не зраджуючи собі, живіть, як тільки можливо, в хороших відносинах з кожною людиною. Говоріть м’яко і ясно свою правду і слухайте інших, навіть людей, не витончених розумом і неосвічених – у них теж є своя історія.
Уникайте людей галасливих і агресивних – вони псують настрій. Не порівнюйте себе ні з ким: ви ризикуєте відчути себе нікчемним або стати зарозумілим. Завжди є хтось, хто більш великий або більш малий, ніж ви.
Радійте своїм планам так само, як ви радієте тому, що вже зробили.
Завжди цікавтеся своїм ремеслом – яким би скромним воно не було – це коштовність у порівнянні з іншими речами, якими ви володієте. Будьте обачні у своїх справах, світ повний обману. Але не будьте сліпі до чесноти – інші люди прагнуть до великих ідеалів і скрізь життя повне героїзму.
Будьте самим собою. Не грайте в дружбу. Не будьте цинічні в любові – у порівнянні з порожнечею і розчаруванням вона така ж вічна, як трава.
З добрим серцем приймайте те, що радять вам роки, і з вдячністю прощайтеся з молодістю. Зміцнюйте свій дух на випадок раптового нещастя. Не мучте себе химерами. Багато страхів народжується від втоми і самотності.
Підкоряйтеся здоровій дисципліні, але будьте м’яким з собою. Ви – дитя всесвіту не менше, ніж дерева і зірки: ви маєте право бути тут. І нехай це для вас очевидно чи ні, але світ йде так, як він і повинен йти. Будьте в мирі з Богом, як би ви Його не розуміли.
Чим би ви нe займалися і про що б ви не мріяли, в галасливій суєті життя зберігайте мир у своїй душі. З усіма коварствами, одноманітними працями і розбитими мріями світ все-таки прекрасний. Будьте до нього уважні. Постарайтеся бути щасливими.
Автором тексту є поет і адвокат зі штату Індіана Макс Ерманн. Він жив з 1872 по 1945 рік. У своєму щоденнику Макс написав: “Я б хотів, якщо в мене це вийде, залишити після себе подарунок – невелике есе, перейняте духом благородства”. Десь наприкінці 20-х років він як раз і створив “Напуття”.
Близько 1959 року ректор церкви Св. Павла у Балтиморі додав цю поему в папку текстів для свого приходу. При цьому напис на папці свідчив: “Стара церква Св. Павла, 1962 рік” (1962 році вона була заснована).
Парафіяни церкви передавали цю папку один одному. У 1965 року один з гостей прихожанина побачив цей текст і зацікавився. Він вважав, що “Напуття” являє собою вітальну листівку на Різдво. А так як текст лежав у папці “Стара церква Св. Павла, 1962 рік”, гість порахував що в цьому році в цій церкві текст і був знайдений.
Так народилася легенда.