Ось на що бабусі і дідусі готові заради своїх онуків. Низький уклін їм за це!
Колумністка Коллін Темпл – дружина і мати трьох приголомшливих дівчаток. На сайті Motherly вирішила щиро подякувати всім бабусям і дідусям, у тому числі і своїм власним, за їх самовіддану працю у вихованні онуків. Ми перевели для вас статтю:
“Вони допомагали нам з самого початку – з усім, що потрібно, та у будь-який час. Вони люблять наших дітей, як своїх, ми можемо довіряти їм на 110%. Нам не потрібно турбуватися про дитину, якщо бабуся і дідусь поруч з нею, у них все під контролем.
Вони поруч під час свят, народження дітей і у моменти втоми, вони точно знають, коли нам необхідна додаткова пара рук.
Вони відповідають всім нашим вимогам. Завдяки їм наші діти знають: вони не тільки красиві, але і сильні, розумні, цікаві, творчі і добрі.
Вони – ангели з небес (які іноді приносять з собою подарунки – нові тапочки, цукерки або, якщо вам дуже пощастило, – смачні фрикадельки і свіжоспечені печеньки.)
Від імені всіх батьків світу я хочу подякувати всім бабусям і дідусям за їх відданість, співчуття, терпіння і любов. Так, що без зайвих передмов…
Бабусям, які годинами сидять і малюють з нашими дітками, змушуючи їх істерично сміятися, – дякую. (І вибачте за безлад!)
Дідусям, які завжди веселять онуків і приносять їм частування, від вигляду якого у них відразу ж загоряються очі, – дякую.
Бабусям, які готують найкращий курячий суп у світі (і завжди стільки, щоб залишилося на потім!), – дякую.
Дідусям, які готові грати з онуками до другого пришестя, – дякую.
Бабусям, які розповідають онукам найцікавіші, наймудріші та надихаючі історії, величезне дякую.
Дідусям, які ловлять рибу, катаються на велосипеді і граються в пісочниці з нашими дітьми, дякую.
Бабусям, які були з нами в палаті для породіль, масажуючи спину й витираючи з чола піт, дякую.
Дідусям, які міняють підгузники і годують наших дітей, витирають їм носи і наклеюють пластир на рану, дякую.
Бабусям, які доглядають за дітьми, поки ми на роботі, дякую.
Дідусям, які в обов’язковому порядку вкладаються матеріально в майбутнє онуків, дякую.
Бабусям, які заколисують онуків, коли ті не можуть заснути, дякую.
Дідусям, які дають онукам цінні життєві уроки (вчать доброті, економії або привчають до праці), дякую.
Бабусям, які знають, що і коли потрібно говорити, дякую.
Дідусям, які грають з дітьми, поки ми приймаємо душ, дякую.
Бабусям, які купують дітям кращий одяг (у правильному розмірі!) і взуття, коли це потрібно, дякую вам.
Дідусям, які забирають онуків зі школи замість нас, дякую.
Бабусям і дідусям, які допомогли оплатити уроки балету або спортивну секцію для дітей, дякую.
Дідусям, які завжди вільні для онуків, коли це потрібно, дякую.
Бабусям, які співають найкращі пісні і знають, як заспокоїти наших малюків, дякую.
Бабусям, які вчать дітей пекти італійське лимонне печиво, дякую. (Дякую за те, що залучаєте їх до цього, адже вони цього бояться).
Я відчуваю, що ніколи не зможу відплатити батькам за все, що вони зробили для нас і продовжують робити.
Хотілося б виграти в лотерею і віддячити їм належним чином, оплатити їм поїздку куди-небудь, взявши на себе всі витрати.
Мені шкода, що я не можу придбати новий автомобіль, відправити їх в спа-центр або змусити забути про хвилювання і турботи.
Але я не можу. Не зараз. Поки що ми виховуємо маленьких дітей, будуємо наше життя, встаємо на ноги і розбираємося в цьому.
Іноді мені буває сумно, я відчуваю себе винуватою. Тому що хочу дати їм те, що вони дають нам – відчуття стабільності, комфорту, впевненості, віри і допомоги.
На цей момент все, що я можу зробити, так це кричати на весь голос, наскільки сильно я їх люблю.
Тому що я ціную вас.
Я так вдячна вам.
Ви мені дуже потрібні.
Я вдячна вам.
Я люблю вас.
І я, нарешті, розумію вас.
Я не змогла б впоратися з усім цим без вас.
Вас люблять. Дуже сильно люблять”.
У вас є що додати до цього списку? На які ще подвиги йдуть наші дідусі і бабусі заради онуків?