Історія жінки, яка закохалася у безхатченка
У моєї мами є подруга. Виносила вона якось сміття на вулицю. А там безхатченко (бомж). Ну, викинула вона кульки і пішла до дому.
Цілий тиждень потім ходила на роботу – бомж мостився біля сміттєвих баків у картонному ящику з-під холодильника (зима, холодно).
У суботу привезли їй новий кухонний стіл, а старий нікуди діти (чоловіка ж немає). «Витягну стіл у під’їзд, зачиню двері, покличу бомжа, попрошу хай винесе на смітник». Так і вчиниила. Той зрадів дуже, миттю піднявся на поверх, схопив стіл перед себе і виніс! Вона йому сує за це 20 грн (ну, хоч на пляшку), а він підводить до неї очі:
– Можна мені гарячого чаю і шматочок хлібця? Ви не бійтеся, я там на підвіконнику посиджу, почекаю.
Зробила подруга чай і бутерброд з маслом і ковбасою. Налила в тарілку гарячого борщу зі сметаною.
Винесла, а сама шмигнула за двері і у вічко спостерігає. Поїв безхатченко, повернувся в сторону дверей и тихо так прошептав:
– Спасибі Вам. Бог все бачить! – і пішов …
Надалі подруга ходила на роботу і все підгодовувала безхатченка.
Але одного прекрасного дня йде вона, а його немає, і ввечері немає, і на наступний день немає!
«Де же він? Может в інший двір перебрався?» Обшукала всі двори – немає. На серці тривога і все тут …
Найшла вона його в лікарні (світ не без добрих людей). Побитий, голодний, брудний, але як її побачив – очі зраділи!!! Життя в них прокинулось!
– А я вас і не чекав. Лише надіявся і вірив! Мене звуть Сергій. Пробачте, мабуть, не дуже зручна ситуація. А я вас навіть пригостити не можу, зводити куди-небудь …
– Дурень ти, Сергію! Пригостити, зводити … Та я ж без тебе жити не можу!
З лікарні забирала вже його подруга. Йшли вони поруч. Сергій тримав її за руку надто міцно – раптом це все сон, і вона зараз зникне?
Пройшло уже 19 років. Вони літні люди. У них є свої діти, свій бізнес. Дві машини, п’ятикімнатна квартира, дача з басейном. А він все так міцно тримає її за руку – а раптом вона зникне? ..