Чому не варто ганятися за щастям?
Старий мудрий кіт лежав на травці і грівся на сонечку. Тут повз нього пронеслося маленьке шустре кошеня. Воно шкереберть прокотилося повз старого кота, потім жваво підскочило і знову почало бігати колами.
Старий кіт лежав і дивився, а молоде кошеня все крутилося, падало, вставало і знову гналося за хвостом.
– Чому ти ганяєшся за своїм хвостом? – ліниво поцікавився старий кіт.
– Мені сказали – відповіло кошеня – що мій хвіст – це моє щастя. Якщо я зловлю свій хвіст, то зловлю і своє щастя. Ось я і бігаю вже третій день за своїм хвостом. Але він весь час вислизає від мене.
Старий кіт посміхнувся, так як це тільки вміють робити старі коти, і сказав:
– Коли я був молодим, мені теж сказали, що в моєму хвості, моє щастя. Я довго бігав за своїм хвостом і намагався схопити його. Я не їв, не пив, а тільки бігав за хвостом. Я падав без сил, вставав і знову намагався зловити свого хвоста. У якийсь момент я зневірився і пішов. Просто пішов, куди очі дивилися. І знаєш, що я раптом помітив?
– Що? – з подивом запитало кошеня.
– Я помітив, що куди б я не йшов, мій хвіст скрізь іде за мною. Щастя завжди слідує за мною. Де б я не був, моє щастя завжди зі мною, потрібно всього лише пам’ятати про це!