Що таке “комплекс принцеси” і чому все більше дівчат ним хворіють?
Терміном «хвороба принцеси» в Китаї і Кореї позначають психічне відхилення, яке трапляється у молодих жінок, схильних до нарцисизму, егоцентризму і «мелодраматичної» поведінки. Виражається ця недуга в тому, що жінка починає поводитися як принцеса в прямому сенсі цього слова.
Чому так трапляється все частіше у нашому соціумі?
Ось зокрема лист дівчини, прикладом якої можна хоч трішки охарактеризувати це поняття.
Зустрічаюся з молодою людиною, але весь час ловлю себе на думці, що немає саме того прояву його почуттів, яких мені хочеться. Дуже вже хочеться.
Йому 26 років, вже має чималий досвід відносин із жінками. Він – людина освічена, розвинена, має усталений погляд на світ, активну громадянську позицію (його діяльність пов’язана з політикою); привабливий, милий і водночас його можна назвати “справжнім чоловіком”; дуже-дуже добрий, турботливий, та, на відміну від мене, має нордичний характер, тобто не звик виставляти почуття на показ.
Мене поважає, дорожить мною, видно, що вважає “тією єдиною”, та вся причина у тому, що показує це діями, а не словами, як я, на свій сором, звикла.
Разом з тим я розумію, що я для нього – не просто дівчина, але й друг, товариш, цікава особистість, бажана жінка та інше, але от звикла, що засипають компліментами, промови красиві вимовляють, і все! Почуваюся дитиною, яка вимагає ляльку від батьків, а якщо не отримує, то каже, що вони його не люблять.
Як впоратися із собою? Як позбутися “комплексу принцеси”, не чекати гарних слів, коли свої почуття людина виявляє невербально (обіймає завжди дуже-дуже чуттєво, в очах завжди при погляді на мене видно, що кохає …)?