Історія подруги, яка шукала багатого нареченого і чого їй так треба

Живу я в Італії. Нещодавно мені зателефонувала моя колишня однокласниця і сказала, що буде в Італії на канікулах, хотіла б зі мною зустрітися — побалакати. Ну добре, я й не проти.

Зустрілися ми, загалом, увечері, поспілкувалися: вона заявила, що головна мета її приїзду в Італію — знайти собі забезпеченого італійця (і, звісно, переїхати сюди жити щасливо). Ну, у всіх свої цілі в житті. Варто зазначити, що на вроду дівчина дуже красива.

Пішли ми в мій улюблений ресторан (один з найкращих у місті з доволі адекватними цінами). Там на неї весь вечір задивлявся хлопець — офіціант (25-30 років). Коли я в неї запитала, що вона про нього думає, вона видала «Симпатичний, але блін, офіціант. Не хочу видатися “стервою”, але вимоги у мене вищі».

Нічим це не закінчилося, ми розплатилися і пішли.

Не знаю, чи правильно я зробила, що не сказала їй: цей хлопець — мій знайомий він і є власником ресторану, приїхав сюди з Флоренції. Просто в Італії дуже часто власники барів/ресторанів та інших закладів самі працюють, допомагають розносити їжу і напої, стоять біля каси. І вони не вважають це якоюсь «брудною роботою».

P. S: Однокласниця з Італії поїхала без італійця, може так їй і треба. Так і італійцеві, якщо чесно, пощастило!

Не судіть людину по професії..

Джерело