Чому ми часто носимо вантаж непотрібних нам турбот…

Spread the love
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Мандрували собі світом двоє ченців.

Одного разу на своєму шляху їм трапилася дуже красива жінка. Вона була просто неземної краси. Жінка стояла біля річки і намагалася її перейти. Їй просто необхідно було потрапити на інший берег. Але течія річки була настільки сильною, що у неї ніяк не виходило зробити це самостійно.

Тоді один із ченців без жодного зволікання і будь-яких запитань швиденько підійшов до жінки, взяв її на руки і переніс на інший берег річки. Потім він повернувся до свого супутника, і вони мовчки продовжили свій шлях.

Так вони йшли якийсь час. Раптом другий чернець не витримав і запитав:

– Ми ж давали обітницю не торкатися жінок. Як ти міг посадити її собі на плечі?

Інший чернець серйозно глянув на свого супутника і відповів:

– Я поставив жінку на берег годину тому, а ти, судячи з усього, все ще несеш її з собою.

Ось так і ми у повсякденному житті дуже часто “продовжуємо нести” вантаж непотрібних нам турбот, і за їхньою вагою не бачимо ні дороги, ані пейзажів навколо, ні людей, що йдуть поруч або назустріч …

Джерело

  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •