Рецепт успішних стосунків від пари, яка 50 років разом
Щораз популярнішими зараз стають різноманітні тренінги про побудову міцних стосунків: як знайти свою половинку, як не помилитися у виборі, як навчитись чути одне одного. Однак чи не найбільш ефективними порадами можуть поділитись ті, в кого за плечима довге спільне життя.
Як їм вдається, переборовши усі труднощі, досі іти пліч-о-пліч?
Разом Анатолій та Лариса – уже 57 років. Троє дітей, шестеро внуків, п’ятеро правнуків. Їм під вісімдесят. Незважаючи на погане самопочуття, вони усміхнені та досить активні.
День у день вони просто разом і досі роблять наступні речі:
- Спілкуються. З ранку до вечора вони розмовляють одне з одним. Говорять про найрізноманітніше, найдрібніше чи найглобальніше.
- Разом снідають, обідають та вечеряють. При чому на чоловіка завжди чекає готова страва на столі – дружина готує досі. Вони завжди трапезують разом.
- Разом моляться. Обоє вже не в силах іти до церкви, однак щонеділі слухають радіотрансляцію Літургії – уважно, побожно. Спільно також читають молитви щодня.
- Піклуються одне про одного. Чоловік вже кілька років, як втратив зір. І його очима стала дружина. На це неймовірно дивитись, коли двоє зустрічаються у служінні і абсолютній довірі.
- Сваряться. З роками темпераментні риси характеру лише загострюються – суперечки вже давно стали для цієї пари буденною справою. Однак кожна із них завершуються… спільними розмовами, трапезами…
- Мають спільне хобі. Мабуть, одним із найважливіших факторів, які сприяють доброму клімату у стосунках, є спільні заняття, зацікавлення. Подружжя щодня разом дивляться телевізор, слухають радіо, обходять господарство. Щодня це живить їх.
- Непокояться одне за одного. Коли в чоловіка діагностували інфаркт і поклали його в лікарню, жінка постійно плакала, залишившись вдома. Мабуть, нічого більш трепетного до того мені не довелось бачити – як ці літні люди обіймались в лікарні, плачучи і ніжно звертаючись одне до одного.
- Ревнують. Вік для ревнощів зовсім не показник, як виявляється.
- Люблять одне одного. Так, їх життя щораз ускладнює погане самопочуття, сірі будні часто стають гіркими від безбарвності, однак поки вони мають одне одного – поки вони можуть виявляти свою любов у простих звичних речах – їх обличчя сяють крізь прожиті роки. Мабуть, майже так, як тоді, коли все у них починалось.
Історією подружжя Трачук Анатолія та Трачук Лариси (с. П’ятничани, Стрийський р-н, Львівська обл.) поділилась Тетяна Трачук.
