Українські приказки, якими користувались ще нашi бабусi та дідусі

Наше, рiдне, пронесене пращурами далi, крiзь вiки. Але й досi актуальне

До неоціненних коштовностей фольклору будь-якого народу, а відтак і українського, належать прислів’я та приказки — короткі влучні вислови, які образно та лаконічно передають нащадкам висновки з життєвого досвіду багатьох поколінь предків.

Вони є узагальненою пам’яттю народу та результатом його спостережень над життям і явищами природи, що дає змогу молодому поколінню формулювати погляди на етику, мораль, історію й політику.

Аби хліб, а зуби знайдуться.

Аби шия, а ярмо буде.

Або пан, або пропав.

Або дома не бути, або волі здобути.

Апетит з їдою прибуває.

Баба з воза — кобилі легше.

Багатий, як циган на блохи.

Багато дива, мало млива.

Багатому й чорт яйця носить.

Байдуже ракові, в якому його горщику зварять.

Батогом обуха не переб’єш.

Бачить кіт сало, та сили мало.

Без вірного друга — велика туга.

Без нашого Гриця вода не освятиться.

Без труда нема плода.

Береженого Бог береже, а козака шабля.

Битому собаці кия не показуй.

Біда біду тягне.

Біда помучить і мудрості научить.

Бійся не того собаки, що бреше, а того, що лащиться.

Близько лікоть, та не вкусиш.

Борода не робить мудрим чоловіка.

Боятися вовка — в ліс не ходити.

Брат мій, а хліб їж свій.

Брехливу собаку далеко чути.

Буває, що й корова літає.

Було б пшоно, а каша буде.

Було, та за водою пішло.

Велике дерево поволі росте.

В закритий рот муха не влізе

Видно пана по халявах

Виміняв шило на швайку.

Виріс, а ума не виніс.

Вискочив, як Пилип з конопель.

Високо літає, та низько сідає.

Вище себе не підскочиш.

Від своєї тіні не втечеш, Вісті не лежать на місці.

Вкрадеш голку, а потім корову.

В ліс дрова не возять.

В нього руки на всі штуки.

Вовка ноги годують.

Вода і камінь довба.

Ворона й за море літає, та дурна вертається.

Ворона вороні ока не видовбає.

В сім’ї не без виродка.

Всякому овочу свій час.

В тихому болоті чорти водяться.

В умілого й долото рибу ловить.

Вчи лінивого не молотом, а голодом.

В чужих руках завше більший шматок.

Гарні гості, та не в пору.

Гірко заробиш — солодко з’їси.

Говори стовпу, а він стоїть.

Година вранці варта двох увечері.

Голка в стіжок упала — пиши пропала.

Голодній кумі хліб на умі.

Горбатого могила виправить.

Гостра була сокира, та на сук наскочила.

Гостре словечко коле сердечко.

Готовеньке і кішка з’їсть.

Гречана каша сама себе хвалить.

Гуртом і батька добре бити.

Дай дурневі макогона, то він і вікна поб’є.

Далеко куцому до зайця.

Даремно і чиряк не вискоче.

Дарованому коневі в зуби не заглядають.

Два коти в одному мішку не помиряться,

Двоє третього не чекають,

Де багато господинь, там хата неметена.

Де відвага, там і щастя.

Де коротко, там і рветься.

Де посієш, там і вродиться.

Десять разів відміряй, а раз відріж.

Дешева риба — погана юшка.

Дивись на зріст, та питайся розуму.

Диму без вогню не буває,

Діло майстра величає.

Дома й стіни помагають.

Дурням закон не писаний.

Ех, якби та якби та в роті виросли гриби.

Є в глечику молоко, та голова не влізе.

Є сало, та не для кота. Є квас, та не для нас.

Чим темніша ніч, тим ясніші зорі.

Шабля ранить тіло, а слова душу.

Як овечка: не мовить ні словечка.