Геніальна відповідь дочки Білла Грема на питання: “Як Бог міг дозволити трапитися трагічним подіям 11 вересня?”
Чи бачили ви, як дочка Біллі Грема брала участь в ток-шоу, присвяченому подіям 11 вересня?
На запитання ведучої Джейн Клейсон: «Як Бог міг дозволити такому статися?» Анна Грем дала дуже глибоку і проникливу відповідь.
Вона сказала: «Я вірю, що Бог так само, як і ми, глибоко сумує про те, що сталося. Але ж ми роками виганяли Бога з наших шкіл, з нашого уряду, з нашого життя. І я думаю, що Бог, будучи джентльменом, просто відступив. Чи можемо ми очікувати від Бога благословення і захисту, якщо ми при цьому вимагаємо, щоб Він нас покинув?»
Давайте згадаємо… По-моєму, Усе почалося з того, коли Медлін Мюррей О’Хара (вона була вбита, її тіло було знайдено недавно) заявила, що в школі не місце для молитви, і ми сказали: «Добре».
Потім хтось сказав, що краще б в школі не читати Біблію (Біблію, в якій сказано: «Не вбивай», «Не кради» і «Возлюби ближнього твого, як самого себе»!). І ми сказали «Добре».
Потім доктор Бенджамін Спок сказав, що нам не слід застосовувати тілесні покарання до наших дітей, коли вони погано поводяться, тому що цим ми шкодимо їх підростающій особистості: ми можемо зіпсувати їх почуття власної гідності (син доктора Спока покінчив життя самогубством). І ми сказали: «Він – фахівець і знає, про що говорить». І так ми знову сказали: «Добре».
Потім хтось сказав, що вчителям і директорам не можна карати наших дітей. А адміністрації шкіл суворо заборонили своїм викладачам навіть торкатися провинившихся учнів, тому що їм не потрібна погана реклама, а тим більше вони не хочуть відповідати за це перед судом (є велика різниця між покаранням і дотиком, прочуханкою, приниженням, биттям і т. д.). І ми сказали: «Добре».
Потім хтось сказав: «Давайте дозволимо нашим дочкам робити аборти, якщо вони цього хочуть. Їм навіть не доведеться розповідати про це батькам». І ми сказали: «Добре».
Тоді якийсь мудрий член шкільної ради сказав: «Хлопці завжди будуть хлопчиками і завжди будуть “цим” займатися. Тому давайте дамо нашим синам стільки презервативів, скільки вони побажають, щоб вони могли розважатися, як їм завгодно. І ми сказали: «Добре».
Потім хтось із, нами ж обраної, верховної влади сказав, що неважливо, що у нас в приватному житті, якщо ми добре робимо свою роботу. І, погоджуючись з цим, ми сказали, що нам неважливо, хто чим займається (включаючи президента), бо у нас є робота і головне, щоб з економікою все було гаразд. Тоді хтось сказав: «Давайте друкувати журнали із зображенням оголених жінок і назвемо їх ідеалом краси». І ми сказали: «Добре».
А деякі вирішили не зупинятися на цьому, пішовши далі, і почали публікувати фотографії оголених дітей, а потім і ще далі, помістивши їх в Інтернет. І ми сказали: «Добре, у них є свобода слова».
Потім індустрія розваг сказала: «Давайте робити фільми і телепрограми, які пропагандують насильство, богохульство і заборонений с-кс. І давайте записувати музику, що заохочує вживання наркотиків, згвалтування, вбивства, самогубства та сатанізм». І ми сказали: «Це всього лише розвага, яка ніякого негативного ефекту не несе, бо всерйоз її ніхто не сприймає, так що продовжуйте в тому ж дусі».
І тепер ми запитуємо себе: чому у наших дітей немає совісті; чому вони не можуть відрізнити погане від хорошого; чому вони, не замислюючись, вбивають незнайомців, своїх однокласників і самих себе. Можливо, якщо ми всерйоз про це подумаємо, то ми зможемо в цьому розібратися. Власне моя думка така: «Що посієш, те й пожнеш». Один молодий чоловік якось написав: «Дорогий Господь, чому Ти не врятував маленьку дівчинку, вбиту прямо у себе в класі? Щиро Твій, допитливий студент».
Ось відповідь: «Дорогий допитливий студент, Мене не пускають в школи. Щиро твій, Бог».
Смішно, як люди легко позбавлятися від Бога, а потім дивуються: чому світ перетворюється в пекло.
Смішно, коли ми віримо тому, що говорять газети, і сумніваємося в тому, що говорить Біблія.
Смішно, коли всі хочуть потрапити на небеса, при цьому не вірячи, не думаючи, не кажучи і не роблячи нічого з того, про що говорить Біблія.
Смішно, коли хтось говорить: «Я вірю в Бога», але сам слідує за сатаною, теж, між іншим, «віруючого» в Бога.
Смішно, коли нам так легко судити і так важко бути судимими іншими.
Смішно, коли дурні жарти-репости поширюються зі швидкістю світла, тоді як про Бога взагалі соромно викладати, навіть серед друзів.
Смішно, коли все непристойне, грубе, хтиве і вульгарне спокійно перебуває в Інтернеті, а в школі або на роботі відкрита дискусія про Бога неможлива.