Самий правдивий анекдот про євреїв і Ізраїль

Помирає єврей. Ну, Страшний Суд, Архангели, особиста справа ..

– Дружині зраджував?

– Ну, як би …

– Ясно. Податкову обманював?

– Ні, ну не те, щоб, але …

– Теж ясно.

І так по всіх пунктах. Зрозуміло, що жива людина. Хто з нас без гріха?

Підбивають підсумок:

– Загалом, мужик ти непоганий, але накосячив неабияк. Одне липове банкрутство твоє чого варте! Коротше – хотіли б тобі допомогти, але – ніяк. Засуджую до пекла!

Заходять супроводжують, ввічливо, але строго беруть його під руки і ведуть.

Нескінченний коридор, двері, двері. Звідкись доносяться крики, стогони. Смаленим пахне. Таблички на дверях: «Ірландці», «Малайці». На одних дверях навіть «Інуїти» написано. Доводять Рабіновича до дверей з написом «Євреї».

– Ну, удачі тобі, грішник, – і всередину заштовхують з криком: «Приймайте поповнення! «.

Заходить Рабінович, озирається зі страхом. Жарища. Однак – геть виноградники видніються, будиночки симпатичні неподалік, білі, під металочерепицею. Поля доглянуті, кругом автоматичні системи зрошення. А на горизонті – взагалі мегаполіс якийсь, хмарочоси, скло-бетон-ландшафтний дизайн.

Тут до нього мужичок на крутому квадроциклі під’їжджає і шолом мотоциклетний простягає:

– Новенький? Поїхали, підкину до житла.

– А-а-а … Скажіть, це ось все навколо – це пекло?

– Ех, мужик. Ти не бачив, що тут 60 років тому було!