Притча: Щаслива сім’я
Прийшов чоловік до мудреця питати пораду.
– Скажи, яка таємниця твоїх знань? Ти щасливий. До тебе ідуть люди, щоб дізнатися як поліпшити своє життя. Я багато вчуся, але незгоди сипляться на мене.
Мудрець лише усміхнувся і покликав свою дружину, і через кілька хвилин увійшла вродлива жінка, її очі сяяли і тоді мудрець попросив:
– Кохана, сьогодні ми маємо гостя, іди заміси тісто на пиріг.
Жінка пішла на кухню, незабаром вона повернулася до кімнати і сказала чоловікові:
– Тісто готове, мій любий.
На що мудрець відповів:
– А тепер додай у тісто горіхи, сушені фрукти і мед.
Жінка запитала:
– Ті що я залишала для пирога на річницю нашого весілля?
– Саме ті, – відповів мудрець. І жінка згодилася не промовивши ні слова.
Невдовзі вона принесла тацю з духмяним пирогом. Але мудрець не спішив пригощати гостя. Він сказав:
– Люба, ти дуже старалася, але віднеси цей пиріг жебракам.
Жінка усміхнулася і вийшла з кімнати. Вражений гість вигукнув:
– Шкода пирога.
На що мудрець відповів:
– Ти питав як стати мудрим. Попроси свою жінку спекти пиріг.
До дому летів чоловік як на крилах. Але там його спіткало розчарування. Молода жінка балакала з приятельками. Та чоловік вирішив виконати пораду мудреця.
– Люба, – почав ласкаво він, – я хочу, щоб Ти замісила тісто.
Жінка невдоволено горкнула:
– Не маю я часу в домі є що їсти.
Та чоловік не вгавав. Буркочучи, жінка провела подруг і пішла готувати. Невдовзі вона повернулася і сказала:
– Тісто готове, але я вирішила приготувати печиво а не пиріг.
За годину, жінка принесла тацю з печивом. І тоді. набравши в груди якомога більше повітря чоловік випалив:
– Люба, я ціную твою працю, та чи не могла б ти віддати це печиво жебракам.
– Отакої, – вигукнула жінка, – бач який співчутливий, тільки би харча переводити.
Щодня вона гризла його, згадуючи той випадок. Тоді він побіг у дім мудреця.
– Ти обдурив мене. Я виконав твою пораду, але тепер стало тільки гірше.
Мудрець посадив гостя і сказав:
– Ти питав мене як я досяг такої мудрості та успіху. Тепер ти бачиш, що моя улюблена жінка джерело радості. Ти більше часу марнуєш на сварки з любою дружиною, ніж на навчання.
– То мені кинути жінку і знайти іншу?
Мудрець насупився:
– Це легкий спосіб і хибний. Тобі і жінці треба навчитися любити і поважати одне одного. Іди і зроби свою жінку щасливою. а доти про книги і не думай.
– Я і так все роблю для неї, – не вгавав чоловік.
– А чи вона щаслива? – спитав мудрець. – Ви обрали одне одного, щоб навчитися любити. А ти замість того читаєш книги і зовсім занедбав свою дружину.
Засмучений і розчарований пішов чоловік до дому. По дорозі трапився йому продавець винограду. Чоловікові сяйнула думка, такий виноград він носив своїй жінці коли вони тільки но познайомилися, а він вже і не пам’ятав коли востаннє пригощав її. Однак, втішити жінку він не зміг, вона спала, на її обличчі блищали сліди від сліз, він вирішив не будити її, а тільки поставив на столик чашу з виноградом.
Прокинувся він від ніжних поцілунків, жінка обіймала його. Тепер вони навчилися піклуватися одне про одного. Чоловік не брав у руки книг. він пам’ятав, що треба відновити мир в оселі. Жінка також змінилася, стала доглядати себе, була ласкава і ніжна. і не висиджувалася у приятельок. І от, одного разу, хтось постукав у двері, коли господар відчинив, перед ним стояв молодик: очі тужливі, плечі згорблені. під пахвою він тримав книги.
– Допоможи мені, мудрий чоловіче, – попросив він, – приятель порадив мені піти до тебе, він сказав, що ти знаєш таємницю щастя. Я вивчаю праці великих мудреців, життя моє не міняється і жінка все сердитіша та сердитіша.
Вислухавши молодика, господар усміхнувся:
– Заходь, бажаний гостю, жінка моя саме готуватиме вечерю.