Притча про сенс життя
Якось увечері у двері до одного мудреця постукав запізнілий подорожанин. Мудрець запросив його у свою оселю, почастував скромною вечерею, і вони розговорилися.
– Послухай! – сказав гість. – Слава про твою мудрість дійшла до нашого краю. Ти багато знаєш. Чи можеш ти пояснити мені, для чого людина живе на цьому світі, у чому смисл життя?
– А ти сам як гадаєш? – спитав мудрець.
– Я довго міркував про це, але відповіді так і не знайшов. Я щодня роблю те саме: працюю, їм, сплю, відпочиваю. Минає день і настає ніч, а потім знову такий самий день. Линуть тижні, місяці, роки. Після зими настає літо, а потім – знову зима. Я знаходжу щастя – а потім втрачаю його. Все крутиться в якомусь безглуздому коловороті. З мого погляду, жодного смислу в цьому немає.
Мудрець, не промовивши ні слова, підвів співбесідника до великого годинника, що ритмічно цокав, і відчинив дверцята механізму. Усередині було повно коліщат, які поверталися – одні швидше, інші повільніше – чіпляючись зубцями одне за одне і повертаючи стрілки.
– Поглянь, – порушив мовчанку мудрець, – на це колесо або на це… Вони повсякчас повертаються на одному місці. Як ти гадаєш, який смисл має рух одного коліщати?