10 народних пісень, які має знати кожен українець

Україна здавна відома своєю співочістю. І це легко довести: етнографи нарахували близько 200 тисяч українських народних пісень, а це більше, ніж у всіх інших націй! Найкращі фольклорні твори передаються з вуст в уста, залишаючись повсякчас актуальними. До вашої уваги 10 українських народних пісень, які вже давно стали улюбленими.

Ой у лузі червона калина

Ця українська народна пісня авторського походження стала гімном Українських січових стрільців, виконували її і в підрозділах УПА.

“Ой у лузі червона калина” відома у кількох варіантах. Перший варіант створив відомий поет та режисер Українського театру “Руська бесіда” Степан Чарнецький у 1914 році. Уже від акторів театру пісню перейняла молодь, і чотар УСС Григорій Трух із міста Стрия на Львівщині додав до першої строфи “Ой у лузі…” ще три строфи, які й склали “Червону калину”.

Саме Трух навчив цієї пісні стрільців своєї чоти, і незабаром вона поширилася по Стрию, а згодом і по всій Галичині та за її межами.

Ніч яка місячна

Пісня, яка вже давно стала народною, хоча її автор добре відомий. Слова до “Ніч яка місячна” написав відомий український поет Михайло Старицький. Музику до неї як включення до опери арії з мотиву повісті Гоголя “Утоплена” створив ще один геніальний українець Микола Лисенко.

Вперше композиція побачила світ у 1885 році, утім, всесвітньо відомою вона стала з іншою мелодією, яку написав кобзар Андрій Волощенко та режисер Василь Овчинніков.

Ой, чорна я си, чорна

Що-що – а пустувати наші предки ой як вміли! Ця грайлива пісня – яскраве підтвердження цьому. І як тут не полюбити чорнявого Іванка з ямкою на бороді чи красуню Марусю, яка іде по воду?

Цвіте терен

Журлива народна пісня, без якої не обходиться жодне весілля. “Цвіте терен” – про горе, якого й досі зазнають закохані жінки, коли “миленький” їде іншої шукати. До мурашок…

Ой, Марічко, чичері

Ще одна народна пісня про Марічку та Іванка, але цього разу значно веселіша. Кумедний діалог між хлопцем та дівчиною не залишить нікого байдужим. Вмикайте мерщій:

А мій милий чорнобривий

Ну просто непереверший зразок українського гумору. Навари вареників – не можеш? – помирай, а на могилі я посаджу лопухи, та й до куми піду – ось короткий зміст цієї пісні. Так що, любі жінки та дівчата, вчіться робити вареники, аби ваші козаки у гречку не скакали

Горіла сосна, палала

Ви здивуєтеся, але в наших предків і справді був звичай палити сосну під час весілля. Не все дерево, звісно. За традицією, гілки сосни втикали в хліб або весільний коровай, прикрашали квітками, калиною, шишками, кольоровими нитками і стрічками, при цьому прикріплюючи до гілок невеликі воскові свічки, які підпалювали. Ось так сосна й горіла.

Глибоким символом у пісні є й образ нареченої, яка ховає коси під білий “вельон”. Словом, якщо ви не знаєте цієї народної композиції – на весілля вам зась! Учіть слова:

Лента за лентою

Українська повстанська пісня, яка стала популярною в період національного відродження та боротьби за Незалежність. “Ленту” майстерно виконує, зокрема, популярний співак і композитор Тарас Чубай. Нещодавно історики дізналися ймовірних авторів пісні – Микола Сорокаліта (слова) та Василь Заставний (музика). Обоє родом зі Львівщини, обоє воювали у лавах ОУН.

Ой, мамо, люблю Гриця

Нумо з нами:

Роман косить,
Ганка в’яже,
Катерина загріба,
Грицько волів напуває,
Ганна воду витяга.

Непросто встигати за запальним ритмом цієї народної пісні, тому краще потренуватися 😉

Плине кача по Тисині
Лемківська народна пісня, яка стала широковідомою після Революції гідності. Саме ця композиція прозвучала у січні 2014-го на похороні загиблого білоруса Михайла Жизневського. Його друзі знали, що пісня “Пливе кача” є його улюбленою, і тому ввімкнули її під час прощання з ним.

Через потужне емоційне навантаження пісню продовжили співати в пам’ять за загиблими, і трохи з часом вона стала неофіційним гімном пам’яті та шани Небесній сотні. Тепер слухати “Пливе кача” без сліз просто неможливо…

За матеріалами