Історія самої сильної любові батька до сина в історії людства

Якщо коли-небудь вручався б приз за найкращого батька, то американець Дік Хойт був один з головних його претендентів.

У 1962 році у подружжя Хойт народився син Рік. На жаль від народження хлопчик страждав ДЦП. Дік з самого народження займався з сином і сподівався, що його здоров’я покращиться.

Рік завдяки батькові навчився читати, зміг опанувати комп’ютер. Хлопчику дуже подобалося дивитися по телевізору спортивні передачі. У 1977 році він запитав батька, а чи можуть вони взяти участь в міському марафоні, організованому на честь паралізованого школяра.

Хойт-старший, який раніше не займався бігом, просто не міг відмовити синові і вирішив взяти участь в забігу. Причому зробив він це зі своїм сином. Дік пробіг 8 кілометрів, штовхаючи перед собою коляску з Ріком. В той день хлопець світився від щастя і це було головною нагородою для люблячого батька.

В той день життя Хойт круто змінилася. Вони вирішили і далі продовжувати спортивну кар’єру. Скоро батько і син змогли подолати і 10, і 22,5 і 42 кілометри. Але і на цьому вони не зупинилися. “Команда Хойт” стала брати участь і в тріатлоні.

Батько тепер не тільки бігав, а й плавав, а також їздив на велосипеді зі своїм сином. Дік перев’язував себе мотузкою, другий кінець мотузки тягнув човен і сидячого в ньому Ріка. При пересуванні на велосипеді Рік сидів в спеціальному кріслі попереду батька.

Дальше більше. Дік і Рік взяли участь в воістину змаганнях на виживання – Айронмен. У ньому учасникам потрібно проплисти 3,86 км, проїхати на велосипеді по шосе 180,25 км і пробігти 42,195 км. Все це “Команда Хойт” змогла подолати не раз і навіть не два, а цілих шість разів!

У 2014 році Дік і Рік завершили свою кар’єру. На рахунку американців півтори тисячі марафонських забігів і змагань з триатлону. Хойти занесені в Зал слави Айронмен, а в Бостоні їм встановлено пам’ятник.

До речі, Хойт-молодший має ступінь в області спеціального навчання. Він був співробітником Бостонського коледжу, де трудився в комп’ютерній лабораторії над проектами пристроїв, що дозволяють людям з обмеженими можливостями спілкуватися і виконувати різні завдання.

“Якби не мені запропонували прожити життя по іншому, я б, не замислюючись, відмовився. Я ні секунди не жалкую, що провів весь цей час зі своїм сином, “- каже Дік Хойт. Він зробив все, щоб його син був щасливим.