Історія про те, як батько чайник ремонтував …

У батька зламався електричний чайник. Такий пластиковий, з кнопкою. Щось там проводок підгорів. Батько сів за кухонний стіл, розібрав чайник, все зробив і задоволений зібрав його. Залишилася запчастина – металева пластинка завдовжки сантиметрів 20, пружна, загнута півколом, на кінчиках ізоляція (при цьому чайник включається і кип’ятить воду).

Тато покрутив її, зітхнув, розібрав чайник знову і давай її пристроювати. Прилаштовував її всюди-нікуди не підходить. Знову зібрав – чайник працює. Але запчастина то залишилася! Знову розібрав. І так весь вечір, сидить мовчки, пихкає нічого не говорить нікому.

Через 3 години «роботи» він виматюкався, чайник з запчастиною склав в пакет і вранці поцупив на роботу до електриків – типу вони розберуться. В кінці дня електрики здалися. Неси, кажуть, в службу побуту, в ремонт, там може бути стикалися з таким пристроєм.

Тату перед матір’ю соромно зізнатися, що не може сам відремонтувати чайник (руки у тата відразу скажу-золоті), мовчки вирішив ще спробувати. Розібрав, запчастини по столу розклав, сидить тупо на них дивиться.

Поруч ходить мати розмовляє з ним: то се, як справи на роботі і за цією розмовою підходить до столу, бере «запчастину» і починає вставляти її в свій бюстгальтер.

Запитуючи у батька:

– Ти де кісточку від бюстгальтера знайшов? Я її два дні вже шукаю – пропала безвісти, але ж пам’ятаю, на стіл поклала.

Батько кричав як різаний.