Жінка – це її сумка. Прекрасна історія для всіх дівчат

Spread the love

Зустрічаюся якось з дівчиною, по справі, в кафе. Раптом лунає дзвінок – її мобільний. «Ой! – вигукує вона. – Де він? »І запускає руку в сумку. Вона у неї велика і шкіряна. Дівчина риється в надрах, мобільний дзвенить: «Та де ж він, чоpт забирай?»

І тоді вона робить ризикований вчинок. Вивалює на стіл все, що є в сумці.

На нього падають три помади, важкий флакон духів, навушники, ватяні кружечки, зелена туш, листівка з видом Балі, велика щітка для волосся. Але це ще не все, дівчина продовжує трясти сумку.

І вивалюється вчорашній квиток на мелодраму – в модний кінотеатр, книжка «Як їсти штруделі і зберегти фігуру?», потім палички з японського ресторану, пакетик вологих серветок, половина шоколадки, макбук, рожеві сонячні окуляри, блакитна парасолька, чорні лакові туфлі … І нарешті , довгоочікуваний телефон.

Переді мною на столі лежав весь дівочий світ. Я замилувався.

Насправді, жінка – це її сумка. Все, що всередині сумки, – це вона, її турботи, тривоги, мрії. По одному сумному квитку в кіно вже можна описати героїню. Пішла ввечері, навіть без подружки, але в модний кінотеатр. Значить, шукає в темряві когось і не може ніяк відшукати.

Я б взагалі зробив ТВ-шоу «Сумка». Всякі зірки віддають свої сумки, залишаючись інкогніто, глядачі-експерти розглядають вміст і розповідають про власницю. А вона сидить в таємній кімнаті і хвилюється, слухаючи, як її викривають. «Ой, хіба я така? Хоча так, така … »

Ну і в фіналі вона ефектно з’являється в студії. Оплески. Сумка – це крутіше гороскопу. Краще всякого психоаналізу. Зірки брешуть, психологи – шарлатани, а сумка скаже всю правду. Взагалі добре, що сумки мовчать, вони б такого набовтали про господарку – ой, мама моя!

Тому сумка – найкраща подруга

Найближча, найвірніша, сама чула. У дівчат вічна проблема. З одного боку – хочеться нову сумку, завжди хочеться. Хочеться різних. Хочеться в понеділок йти з діловою, чорної, у вівторок – з коричневою, у якій бахрома ну і так далі, до неділі, коли хочеться білий рюкзачок чи ні, краще матерчату, з написом All you need is love або навіть … Але ні, є проблема!

Весь свій світ доведеться щоранку перекладати з коричневої в рожеву, з рожевої в Love … Та це ж збожеволіти можна! Тільки облаштувала один всесвіт, як треба створювати новий. Навіть у Бога пішло на це шість днів, а у дівчини – всього п’ятнадцять хвилин.

Ні вже, краще з однієї, де все усталене. Лише дурним двомірним чоловікам здається, що у дівчини в сумці хаос. Це не хаос, це вищий порядок. Так само, як і в бардачку дівочої машини, але про них треба окремо.

Зате дівчата володіють особливою магією. Вони розширюють простір сумки до будь-яких, їм потрібних меж.

Своїй подружці я одного разу купив в подарунок клатч, знайшов у Флоренції, довго вибирав. Зовсім маленький, туди тільки помада і телефон помістяться. Довго крутив у руках, мучився: раптом не сподобається? Порадився з продавщицею, пояснив, що подружка ніжна і романтична. Та посміхнулася: «Bene! Perfetto! Бери цей клатч! Не сумнівайся!”

Отже, я привіз його подружці, та була щаслива, розцілувала. І якось пішли з нею в театр. Вона з новим клатчем, дуже задоволена. А в розпал спектаклю знадобилася мені хустинка – протерти окуляри. З собою хустки не ношу. Що робити – не витирати же краєм піджака. Подружка дістає з клатча пачку паперових серветок, простягає.

Треба ж, думаю, як ця товстенька пачка там вмістилася? А потім мені захотілося пити – подружка дістає з клатча пляшку води. Тут я вже забув про спектакль. Мене хвилювало зовсім інше: як?!

Як це вмістилося в мізерному просторі, де місце тільки для айфона і помади? Упевнений: якби мені захотілося раптом гарячий пиріжок, вона б витягла звідти не тільки пиріжок, а й мікрохвильовку, щоб його розігріти.

Жіноча сумка – це суцільні фокуси. Це протиріччя законам фізики. Це диво. Поки фізики і астрономи займаються чорними дірами, у них під боком найнатуральніша загадка світобудови – жіноча сумка.

Краще б вони відволіклися від телескопа і поцікавилися у дружини, як тій вдається створити «чорну діру» в окремій сумці? Ось де таємниця, ось куди треба кинути всіх лауреатів Нобелівської премії і заодно Стівена Кінга. Хоча вони все одно таємницю не розгадали.

За матеріалами