Вони просили у нього прощення на колінах

Живе у нас у дворі бомж, звуть його Ілля. Але він всім представляється як Іллюша. Добрий мужик, спокійний, нікому ніколи зла не робить, навпаки, якщо може допомагає.

І сусіди наші хто чим може, йому допомагає, то одягу дадуть, то пакет з їжею винесуть.

А Іллюша половину своєї їжі, м’ясну частину місцевим собакам і кішкам роздає, таким же бездомним як і він.

І ось одного разу внадилася два хлопчини років 13-15, з сусідніх дворів, ображати нашого Ілюшу.

То просто підбігають до нього штовхають його ззаду і зі сміхом тікають. Один раз відібрали у нього пакет з їжею і все розкидали по землі і розмазали.

Йдуть ввечері сусіди і бачать, сидить Іллюша на бордюрі і плаче, а навколо нього їжа розкидана.

Запитали, що сталося, Іллюша розповів, що пацани його якісь вже тиждень дістають.

На наступний день наші чоловіки поховалися по двору. Роблять вигляд що зайняті своїми справами. Хто машину лагодить, хто вікно зовні фарбує, а хтось навіть білизну розвішує.

І ось заходять у двір ті самі пацани. Іллюша вдає, що не бачить їх. Вони підходять до нього, починають його смикати, намагаються штовхнути і вирвати у Іллюші з рук піджак, який він розглядав. І так, мабуть, хлопці захоплені своїми діями, що не помічають мужиків, які різко покидали свої справи і потихеньку оточують їх.

Коли хлопці помітили, що вони стоять в колі з сердитих чоловіків, бігти їм було вже пізно.

Бити їх не стали, не вистачало ще руки бруднити. А ось вибачитися перед Ілюшею змусили, на колінах.

Встали вони на коліна, трясуться від страху, заїкаючись просять вибачення у Іллюші.

Після цього відпустили їх, та попередили, що якщо їх або дружків ще раз побачать у нас у дворі поруч з Іллею, то так легко вони не відбудуться.

Більше ми цих пацанів не бачили. А Ілля і донині живе у нас у дворі, але тепер вже не на вулиці, а в каптьорці, де зберігаються мітли і різний інвентар. Двірником він став у нас працювати, і кожен ранок починається з човгання мітли і тихого голосу Іллюші, який наспівує собі різні пісеньки.