Реальна історія про те, як креативно мисляча гардеробниця збільшила дохід ресторану у 2,5 раза. Один із клієнтів бізнес-школи з вивчення технологій роботи з поколіннями зателефонував своєму куратору з таким питанням. А сам він ресторатор, директор ресторану. Каже: тут такий нюанс, моя гардеробниця записалася до мене на прийом із формулюванням: “з питань стратегії розвитку ресторанів”.
Куратор здивовано: – Справді?
– Так. Я в присутності секретарки кілька разів це перечитав. Я 20 років у ресторанному бізнесі. До цього до мене двічі приходили гардеробниці: один раз з приводу підвищення зарплати, а другий – з приводу вагітності. Як думаєш, мені варто її прийняти?
Куратор відповів, що прийми обов’язково і мене в шкаф посади, щоб я послухав.
Прийшла дівчина, 21 рік, і заявляє: “я тут вирахувала, скільки ви втрачаєте, недозаробляєте”.
Директор дещо ошелешений, думає, як це, за 20 років ведення бізнесу, і тут така заява… але стримавшись тихо каже: “ну, і скільки ж? і як це?”
Ви розумієте, я гардеробниця. По-перше, я бачу, хто приїжджає, а ви не бачите, бо в гардеробі вони роздягаються, а до залу заходять вже всі одинакові, в сорочках, краватках… Другий важливий момент, що я гардеробниця, я для них нуль, ніхто, і вони, виходячи з ресторану при мені, коли я їм віддаю пальто, починають, незважаючи на мене, розповідати, як тут їх недообслужили, як їм тут не сподобалося. А я це все ж чую. І я бачу, як ви нерозуміючи, хто до вас приходить, скільки ви недодаєте і як вони потім до вас не повертаються.
– Ну, так, – каже директор. – є певні проблеми. І що тепер робити?
– Я все придумала. Я розділю номерки по зоназ: з 1 по 20 V.I.P.и, з 20 по 100 – середняки, а з 100 до 200 – студенти. Від вас треба лише одне, купити великі м’які іграшки, які ми прив’яжемо до номерків, щоб їх не можна було у сумку сховати. І тоді ось що ми будемо робити: у нас з вами буде таємна мова і офіціанти зразу бачитимуть, хто прийшов; іграшка на номерку буде свідчити, що перед вами V.I.P., а це означає, що треба швиденько нести Hennesi у вигляді комплімента і т.д.
І дівчина почала управляти V.I.P. залом. V.I.P.и були віпами, студенти – студентами і т.д.
Далі, вона почала імпровізувати. Бачить зал пустий, вона дає студенту номерок V.I.P.а і йому приносять бокал Hennesi. За секунду той дістає телефона і телефонує друзям: – “Альо, тут на халяву Hennesi наливають”. Через якийсь час зал переповнений.
Далі почала писати в офіціантській, що номерки означають. Вона побачила, що багато клієнтів приїжджають на автомобілях марки BMV і каже, “а давайте зробими десерти з логотипом BMV і зробимо презети власникам таких авто.
Ті згодом: – Ах, а як ви здогадалися?
Ресторан збільшив обсяг виручки у 2,5 раза. Як ви думаєте, там є “текучка”? – Там п’ятий рік поспіль обслуговуються одні і тісамі клієнти.
Їм дико цікаво там працювати. Дівчина продовжує працювати гардеробницею. Всі п’ять років. Так зарплата у неї збільшилася лише у 1,5 раза. Вона сказала: “мені більше не треба, мені достатньо,не балуйте мене поки”.
Найголовніше, як видумаєте, що записано у неї у трудовій книжці? – Польовий директор з маркетингу.