Прекрасна історія! Він вважав її легковажною, вона його – несолідним
«Чи впізнаєш ти мене?» – запитав чоловік свою нову дружину. Та тільки розплакалася в відповідь…
Моя бабуся знову вийшла заміж. Їй 76 років, а йому 78. Познайомилися вони на цвинтарі. Вона регулярно відвідувала могилу дідуся, а до сусідньої могили приходив він. Її майбутній чоловік. Він приносив квіти, годинами акуратно прибирав могилу дружини, і бабуся звернула на нього увагу.
Одного разу, поки його не було, вона глянула на дату смерті жінки – 11 років тому.
Спочатку бабуся з ним тільки віталася, потім розмовляла, а потім вони стали повертатися разом. Він проводжав її до дому. У них від усього цього виникла «цвинтарна дружба». І вони вирішили одружитися.
За святковим столом народу було небагато. Мій новий дідусь Микола Іванович підняв келих пепсі-коли – він узагалі не п’є (мама ще сказала, що непитущого чоловіка можна знайти тільки на кладовищі) … Так ось, він підняв келиха, всі притихли, він пильно подивився на бабусю і неголосно промовив:
– Аня, невже ти мене не впізнаєш?
Губи бабусі затремтіли, вона кивнула:
– Впізнаю, Миколко, давно впізнала …
Виявляється, вони вже були одружені. Їм було тоді по 18 років. Прожили вони разом усього два місяці і розбіглися. Він вважав її легковажною, вона його – несолідним.